ГАЙСА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., рідко. Те саме, що гаса́ти. У лісі загадка гуляла; Коваль пройдисвітку спіймав І, щоб у лісі не гайсала, Хвоста їй відрубав (Гл., Вибр., 1957, 306); Мене ж ти від землі родила, земні твої я груди ссав, по горах, по полях гайсав (Тич., II, 1957, 109);
* Образно. В степу донецькім сірий день вгасав, А бій кипів і грім гармат гайсав (Криж., Під зорями.., 1950, 91).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 17.