ГАЛА́НТНО. Присл. до гала́нтний. — Поміняймось — зараз [серцями], і.. кохання стане віковічним.. — крикнув несамовито, але дуже галантно й ефектно Павлусь (Н.-Лев., IV, 1956, 234); Оркестр заграв вальс. — Дозвольте… — галантно вклонився Ніні Косенко (Собко, Стадіон, 1954, 242).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 18.