ГАЛА́СВІТА, присл., діал. Невідомо куди; кудись. — Ні, з годину тому він був тут, — заперечив начальник цеху. — Прибіг.. в конторку,.. раптом наказав мені спинити цей корнюр на промивку і подався галасвіта (Шовк., Інженери, 1956, 58).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 19.