ГАРА́ТАТИ, аю, аєш, недок., перех., діал. Бити. [Микола:] Не встиг я йому се сказати, а він як не кинеться на мене, як не почне гаратати мене палицею (Фр., IX, 1952, 101).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 29.