ГАРМОНІЗО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр.пас. мин. ч. до гармонізува́ти 1. Коли саме з’явилися на Україні перші церковно-музичні твори, написані не для унісонового хору, а гармонізовані на хор, що складався з окремих більш-менш самостійних голосів, — трудно сказати (Іст. укр. музики, 1922, 121).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 32.