ГА́РНЕЦЬ, я, ч., заст. Те саме, що га́рець. — А може й то правда, що кажуть: у церкві нічого не дають, а у Шміла, то мож [можна] бодай за гарнець жита порцію горівки дістати! (Фр., І, 1955, 165); В будинку Шмалія не прибрано, все.. заставлено різним начинням, боднями, діжницями, гарнецями (Стельмах, Хліб.., 1959, 119).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 34.