ГАРЦЮВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. гарцюва́ти. Ні паради й гарцювання улюблених княжих гусарів — ніщо не веселило його ясновельможної княжої милості (Кач., II, 1958, 407).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 36.