ГАРЯЧІ́ШАТИ, аю, аєш, недок., розм. Ставати гарячішим (див. гаря́чий 1). І гарячішає море, і тепліють гори, і в млоску гарячому шелестять хвої чорного кипариса… (Вишня, І, 1956, 201); Гарячішала спека. Розтанула роса, закурило над степом пилом. (Тулуб, Людолови, І, 1957, 385).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 37.