ГАСИ́ТЕЛЬ, я, ч.
1. Назва різних приладів, пристосувань і речовин для гасіння світла, вогню і т. ін.
2. перен., заст. Той, хто не дає розвиватися чому-небудь. В могутньому розгортанні руху за мир — гнівна й грізна пересторога паліям війни та гасителям життя (Смолич, VI, 1959, 557).
3. техн. Обладнання для ослаблення або припинення якої-небудь дії. Гаситель коливань.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 39.