ГА́СПИДІВ, дова, дове. Належний гаспиду. Обхрестивсь та й беркиць з верби впрост на гаспидові ріжки… (Вовчок, VI, 1956, 272); // Уживається як лайливе слово. Так гаспидів син і в’ється біля Одарки, аж досадно стало дідові (Стор., І, 1957, 93).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 40.