Гаїти, ся, гаю, ся, єш, ся, гл.
1) = Гаяти, ся. О. 1861. XI. Св. 39; Рудч. Ск. І. 125.
2) гаїти. Занимать попусту мѣсто. Вх. Зн. 9.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 264.
Що oзначає слово - "гаїти"
Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.