Що oзначає слово - "гвалтувати"



Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.


ГВАЛТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.

1. перех. і без додатка. Змушувати силою до статевого акту. Але тепер, коли один вночі Нахабний, лютий кат панує І матір і дочку гвалтує, Хай струни сплять, живуть мечі! (Олесь, Вибр., 1958, 276); Стріляють, мордують, гвалтують… Дарма! Народ не підкориться лютому ігу (Бажан, Роки, 1957, 249).

2. неперех. Кричати, галасувати. — Чого ти прибігла в пасіку гвалтувати? Що там трапилось? (Н.-Лев., III, 1956, 67); Не дуже то гвалтуйте, щоб не вчули (Метл. і Кост., Тв., 1906, 171); [Професор (підходить):] Е, тихше, товариші, не можна ж так гвалтувати! (Коч., II, 1956, 57).

3. неперех. Шалено, несамовито гавкати; валувати. Біжу на подвір’я. А там бряжчать залізні цепи і люто гвалтують собаки (Коцюб., II, 1955, 225); Собаки гвалтують всю ніч по селу (Нех., Повість.., 1952, 20).

4. перех. Виводити з стану спокою; будоражити. — Ну, то чого ж кричати, чого людей гвалтувати? — сердито казала княгиня (Вас., II, 1959, 62); Немов дика орда наступала на город і гвалтувала тишу стуком копит об камінь, скрипом арб і риком худоби (Коцюб., II, 1955, 124); — Хто б же, дитино моя, пішов серед ночі людей гвалтувати? (Л. Янов., І, 1959, 395); // Дратувати (собак). [Півень:] Ото, каже [Коржиха], дав їм два пуди, дай іще два, — нехай буде п’ять, та йдіть собі з богом, не гвалтуйте собак попід вікнами (Мик„ І, 1957, 38).

5. неперех. Бити на сполох. Москалі барабанили-сурмили, дзвони гвалтували, вили, люди кричали — пожар, пожар! (Мирний, І, 1954, 69).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 43.


Ґвалтувати, ту́ю, єш, гл.

1) Шумѣть, кричать. Ґвалтують, сказано, навспряжки цокотухи (жінки). Греб. 379. Чого (собаки) так ґвалтують? Стор. МПр. 112. Той чоловік став ґвалтувати. Драг. 184.

2) Производить насиліе, насиловать.

3) Производить тревогу, звать на помощь.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 347.