ГЕ́ЙКАННЯ, я, с. Дія за знач. ге́йкати. Не чути Радісних криків дітей, гейкання плугатарів, Мокро ще в полі (Фр., XIII, 1954, 306); На два вози вояки, з гейканням викочували залізні бочки з бензином (Козл., Ю. Крук, 1957, 221).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 46.