ГЕНЕРА́ЛЬШИН, а, е, розм. Належний генеральші. Лакеї, як опечені, один одного штовхаючи, кинулись на генеральшин крик (Мирний, II, 1954, 103).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 50.