ГЕРБ, а́, ч. Відмітний символічний знак держави, міста, дворянського роду або окремої особи тощо, зображений на прапорах, монетах, печатках, документах і т. ін. Вилиті з паленого сахару два герби, дворянський і земський, красувалися зверху (Мирний, III, 1954, 288); Він [Іван III] присвоїв своїй державі візантійський імператорський герб у вигляді двоглавого орла (Іст. СРСР, І, 1956, 124); Герб радянський: Серп і Молот — зелен-золот пишний край! (Тич., І,
∆ Держа́вний герб — офіційна емблема держави. Державний герб Союзу Радянських Соціалістичних Республік.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 53.