ГЕТЬМА́НСТВО, а, с., іст.
1. Влада гетьмана; гетьманування. [Байда:] Я не жалував своєї крові за Україну, бувши козаком, але гетьманство не по моїй силі (Н.-Лев., II, 1956, 438); Юрій Хмельницький змушений був на початку 1663 р. відмовитися від гетьманства (Іст. УРСР, І, 1953, 280).
2. Територія і народ, підвладні гетьману. У іншому царстві, у козацькому гетьманстві, у такому селі, як Пекарі,.. жило два брати (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 58.