ГЕТЬМА́НСЬКИЙ, а, е, іст.
1. Прикм. до ге́тьман. Затрубили в жерстяний ріг в гетьманськім дворі (Бор., Тв., 1957, 84); У гетьманському наметі стояла урочиста тиша (Кач., Вибр., 1953, 150).
2. Прикм. до гетьмана́т. Жорстокими репресіями гетьманський уряд намагався придушити страйк [залізничників у 1918 р.] (Вісник АН, 1, 1957, 36).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 58.