ГЕ́ХКАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. ге́хкати і звуки, утворювані цією дією. Свист лози, гехкання за кожним ударом гайдуків, крики і зойки катованих переполошили всю двірню (Бурл., О. Вересай, 1959, 33).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 59.