ГИДЛИ́ВО. Присл. до гидли́вий. Молодий панок.. гидливо кривив губи (Вас., І, 1959, 316); Бабуся сунула люльку під дах, гидливо витерла об рушник руки (Збан., Мор. чайка, 1959, 28).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 60.