ГИДО́ТНИЙ, а, е. Противний до відрази; огидний. О, побори їх, людоїдів [фашистів], ти, наша техніко нова!.. Щоб нашу землю більш не гидив гидотний змій, що кров спива (Тич., II, 1957, 110); [Воронін:] Якийсь мерзотник написав на тебе гидотну заяву. Мені розповів Горський (Лев., Нові п’єси, 1956, 31).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 60.