ГИРИ́ЛИЦЯ, і, ж., діал. Ряд, низка. Діти тяглися гирилицею одне за одним з краю в край зали (Ю. Янов., II, 1958, 444); Гирилиця машин виїздить з двору табору (Ю. Янов., IV, 1959, 234).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 61.