ГИ́РИ́ТИ, ги́рю́, ги́ри́ш, недок., перех., діал. Нести когось або щось важке. Білоголове чотири-п’ятилітнє дівчатко, волосся їжаком, у полотняній до п’ят сорочині, гирить поперед себе .. дитя (Вишня, II, 1956, 21).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 62.