ГИ́РКАТИ, аю, аєш, недок., розм. Сердито гримати на кого-небудь; покрикувати. Не любить невістка свекруху. Гиркає на неї (Вишня, II, 1956, 17); В степу чи в садку збіжаться [Кирило з Терешком] і гиркають один на одного до півночі (Ковінька, Кутя.., 1960, 114).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 62.