ГЛАЗЕ́ТОВИЙ, а, е. Зробл. з глазету. На той дзвінок вийшов із корчми і орендар у соболевій шапці і у глазетовому шлафроку: блищить диявольський син, як панський чобіт (Стор., І, 1957, 153).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 80.