ГЛАЗУРО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до глазурува́ти. Відомі.. сорти пастили, глазурованої шоколадом (Укр. страви, 1957, 326); // у знач. прикм. Покритий глазур’ю. На даху його [будинку] акуратно викладено глазурованою черепицею «І958» (Рад. Укр., 6.IV 1958, 1).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 80.