Що oзначає слово - "глузи"



Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.


ГЛУ́ЗИ, ів, мн. (одн. глуз, у, ч.), розм. Те саме, що глузува́ння. Утік Башкиренко від своїх колись таких тихих та покірних одрадян, наслухавшись від них глузу та посміхів (Мирний, IV, 1955, 239); Обличчя у Мишуні було круглясте, .. губи пухкі, і саме вони викликали нестерпні глузи дівчат (Ю. Янов., І, 1958, 439).

◊ На глу́зи (глуз) підніма́ти (підня́ти, бра́ти, взя́ти) кого — глузувати, насміхатися з кого-небудь. [Михайло:] Як же то так? Чи ви мене справді морочите, чи на глуз піднімаєте? (Котл., II, 1953, 73); Та над Петром ну реготать, Петра на глузи піднімать! (Г.-Арт., Байки.., 1958, 148); — Ждеш, коли тебе на глузи візьме [Тарапунька]? — хитро підморгнув Колода (Кучер, Прощай.., 1957, 270).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 87.