ГЛУПО́ТА, и, ГЛУПОТА́, и́, ж., рідко. Відсутність розуму, розсудливості, поміркованості; дурість. Немає друга понад мудрість, Ні ворога над глупоту, Так, як нема любові в світі Над матірню любов святу! (Фр., XI, 1952, 66); Я лишився з своїми думками, .з своїм нерозгаданим питанням: як це так, що порожнеча зживається з повнотою, глупота з розумом? (Ткач, Жди.., 1959, 66).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 88.