ГЛУШИНА́, и́, ж.
1. Зарослий ліс або сад. В гаїв зеленій глушині уже конвалії одквітли (Сос.. Близька далина, 1960, 76).
2. Віддалені від культурних центрів, малолюдні, тихі місця. [Аецій Панcа:] А тобі либонь після сільської глушини Рим очі осліпив (Л. Укр., II, 1951, 357); Волинь, яка споконвіку була сонним краєм зелених таємничих лісів.. і глушиною, є сьогодні шахтарським краєм (Цюпа, Україна.., 1960, 265).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 90.