ГЛЮКО́ЗА, и, ж. Солодка речовина, вуглевод, що міститься в рослинах, організмі людини й тварин; виноградний цукор. Глюкоза міститься у великій кількості в соку винограду, у багатьох фруктах, а також в крові тварин та людини (Заг. хімія, 1955, 437); [Столяренко:] Два дні вливатимете йому [хворому] глюкозу (Голов., Драми, 1958, 152).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 90.