ГМИ́КНУТИ, ну, неш, док., розм. Вимовити "гм". Гмикнувши у відповідь, він потер долонею ретельно виголену голову (Рибак, Час.., 1960, 16); Терентій мовчки пройшовся по світлиці, щось сам собі гмикнув, зупинився перед ліжком (Стельмах, Хліб.., 1959, 317).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 91.