ГНИЛОЗУ́БИЙ, а, е. З гнилими зубами. — Ідіть лишень до нас, — мовила огрядна молодиця, гнилозубого чоловіка жінка (Мирний, III, 1954, 91); — То це ти… ти, Кашубо, язика мені втнеш? — повернувся до нього усім тулубом Вовк.— Ти, щеня гнилозубе? (Мур., Бук. повість, 1959, 239).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 93.