ГНО́МИК, а, ч. Зменш.-пестл. до гном. Звідси він [рибалка] здавався маленьким добрим дідуганом-гномиком, які майже в усіх казках виручають із біди велетнів (Руд., Вітер.., 1958, 234).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 98.