ГНУ́ЧКО. Присл. до гнучки́й. Несподівано вулицею гнучко пройшла дівчина з коромислом через плече (Стельмах, Хліб.., 1959, 188); * Образно. Дівчина чутливо проникала в його настрій і якось гнучко потрапляла за бігом його невеселих думок (Вол.,Озеро.., 1959, 75).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 99.