ГНІ́ВАТИ, аю, аєш, недок., перех., рідко. Те саме, що гніви́ти. Його все гніває, все дратує (Коцюб., І, 1955, 209); Найбільше гнівали мене й ображали самі женщини [жінки] (Коб., II, 1956, 323).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 94.