ГНІЗДО́, а́, с.
1. У птахів — влаштоване або пристосоване місце для кладки яєць і виведення пташенят. Побачив горобчик, як інші пташки в теплих гніздечках сидять, почав він і собі придивлятись, як то гнізда будуються (Л. Укр., III, 1952, 483); Суцільним рядом на висоті 40 сантиметрів від сідал встановлено гнізда. У кожному пташнику 832 гнізда (Хлібороб Укр., 7, 1966, 19); // Місце, пристосоване тваринами або комахами для зимівлі, виведення малят і т. ін. Хлоп’я в садку собі гуляло Та й забажало На іграшки ужа піймать (Воно гніздо його назнало — Так як утерпіть, щоб не взять?) (Гл., Вибр., 1957, 49); На гілках абрикосів виснули кетяги гусеничних гнізд (Кучер, Чорноморці, 1956, 255); * Образно. [Настя:] Марусе! швидко запалають оці погані палаци, оце зміїне гніздо! А тим часом ми випустимо на волю орлів [козаків] (Н.-Лев., II, 1956, 456); * У порівн.Високо й густо розрісся вишник, що він насадив, неначе зелене гніздо; через його навіть не промикувавсь промінь сонця (Н.-Лев., II, 1956, 257).
2. перен Домашнє вогнище; оселя Як здумають [селяни] прощатись з старим гніздом, де, мовляв, і вилупився й вигодувався, зріс і посивів.. Шкода їм стане рідної сторони (Мирний, II, 1954, 93); Сам [Іван Іванович] собі будиночок поставив, Що в Малині був за гніздо йому (Рильський, Мости, 1948, 101); На попелищі старих панських гнізд уже в’ють нові гнізда собі бідарі (Головко, І, 1957, 224); // зневажл. Місце, де збираються люди з злочинними та іншими недобрими намірами. Чим більш Остап придивлявся, тим більш помічав.., що попав у злодійське гніздо (Коцюб., І, 1955, 375).
◊ Гніздо́ ви́ти (зви́ти): а) влаштовувати затишне житло, заводити сім’ю. Дивіться, люди: з попелищ Підвівся перший дім! Вдовиця там звила гніздо Сирітонькам своїм (Нагн., Слово.., 1954, 79); б) (зневажл.) об’єднуватися з якою-небудь метою; згуртовуватися. — Справа, брат, серйозна. Вони ж там таке гніздо в «Тракторозбуті» були звили… Думав — серйозні люди, чисті і на совість, і на руки, а вони — пройди (Збан., Переджнив’я, 1960, 354); в) укорінюватися, утверджуватися. — Од пана до пана… з гуральні в сахарню… з кубла в кубло [йшли палити селяни]. Скрізь, де людська кривда гніздо собі звила (Коцюб., II, 1955, 56).
3. перен., заст. Сім’я, рід. Цар Гарісчандра.. Недавно з Сайвією одружився, Красавицею з княжого гнізда (Фр., X, 1954, 405).
4. Група рослин, грибів і т. ін., що ростуть укупі. Він сів на призьбі, глянув на берег, де зеленіло гніздо верб (Н.-Лев., II, 1956, 129); Конче потрібно самому на полі перевірити, як зроблено проривку в гніздах (Жур., Вечір.., 1958, 52); // Скупчення, група однорідних або подібних предметів. * У порівн. — Вона [квітка] виглядала, як гніздо аметистів (Коцюб., II, 1955, 290); // лінгв. Група слів одного кореня. Лексичне гніздо.. — група слів, утворених від одного, спільного для них кореня (Сл. лінгв. терм., 1957, 87).
5. спец. Заглиблення або отвір, у який що-небудь вставляється, вкладається. Приймач уже майже готовий. Ось перед ним невеличкий ящичок з двома ручками, з клемами, гніздами для навушників (Автом., Коли розлуч. двоє, 1952, 105); При самій воді в риштуванні стіна… Тут ляжуть у гнізда турбіни (Нагн., Пісня.., 1949, 127); // військ. Заглиблення в окопі, а також місце, признач. для бійця з кулеметом та іншою зброєю. Копали окопи, кулеметні гнізда, мінували підходи до табору (Багмут, Щасл. день.., 1951, 147); Орлюк сидів у гнізді навідника й кричав у телефонну трубку (Довж., І, 1958, 285).
6. с. г. Місце висіву кількох насінин або висадження кількох рослин. Як тільки з’являються сходи, колгоспники перевіряють стан їх і при виявленні пустих гнізд негайно підсаджують в них намочене насіння (Колг. Укр., 4, 1957, 13); Він [механізм] автоматично викидав дві-три картоплини, а важкі металеві лапи загортали гніздо (Руд., Остання шабля, 1959, 365).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 95.