ГНІТЮ́ЧИЙ, а, е. Який викликає важке і болісне почуття. З великою осторогою треба підходити до важких, гнітючих тем, що розхитують нервову систему і автора і читача (Вас., IV, 1960, 59); Була гнітюча тиша в полі (Тич., II, 1957, 33); // Сповнений важкого і болісного переживання. Старався [Валентин Модестович] не згадувати про причини, які породили це гнітюче почуття (Шовк., Інженери, 1956, 156); Гнітючий настрій сильніше, ніж самі роки, кладе на людину печать старості (Гур., Життя.., 1954, 281).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 96.