ГОВ, виг. Виражає бажання привернути чию-небудь увагу; агов. — Гов, дядьку! — хтось гукнув близенько (Гл., Вибр., 1957, 111).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 100.