ГОВІРЛИ́ВИЙ, а, е. Те саме, що говірки́й. Напившись кави, стара Янова впадала звичайно в дуже добрий гумор і ставала дуже говірлива (Кобр., Вибр., 1954, 19); Ольга була сьогодні збуджена і говірлива, як рідко коли (Галан, Гори.., 1956, 142); *0бразно. Білогрива, говірлива, Грає Тиса з плотарями (Нагн., Вибр., 1957, 55).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 100.