ГОДИ́НКА1, и, ж. Пестл. до годи́на1 1, 4. Автобус відходив о шостій вечора, і в Андрія лишалося ще годинки дві вільного часу (Ю. Бедзик, Полки… 1959, 35); Через невелику годинку вікно на улицю розчинилося, і Василь, як груша, вилетів.. на улицю (Мирний, IV, 1955, 114).
ГОДИ́НКА2, и, ж. Пестл. до година2. — Піду, піду, мамо, а ви.. білизну доперіть сьогодні. Здається, й годинка буде, просохне (Ле, Право.., 1957, 17).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 102.