ГО́ЖІСТЬ, жості, ж., рідко. Абстр. ім. до го́жий 1, 3. Я бачив колгоспників, перед якими я внутрішньо шапку скидав і вклонявся їм до землі за гожість та благородство розуму, за величезну політичну грамотність, за повноту віддачі себе справі будівництва комунізму (Довж., III, 1960, 245); Міцним «горіхом» виявився головний «працівник» гідрошахти — гідромонітор, навіть не весь монітор, а його проточна частина, насадка, у формах котрої заховані всі секрети продуктивної та іншої гожості механізму (Рад. Укр., 25.VІІ 1962, 2).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 105.