ГОЛОВА́СТИЙ, а, е, розм. Те саме, що голова́тий. Поміж головастими бичками зрідка блисне своїм злим оком камбала (Рад. Укр., 15.УІІ 1962, 4); А капуста вже дозріла, І туга, і головаста, Не капуста — зайцю щастя! (Стельмах, Живі огні, 1954, 26); Молодий Турбай либонь головастий хлопчина, та невже ж Горбатюк дурніший за нього? (Руд., Остання шабля, 1959, 402).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 111.