ГО́ЛОСНО. Присл. до голосни́й 1. — Не спиняй, нехай собі співає, аби не голосно (Шевч., І, 1951, 102); В гайку червоноголовий ятлик свистів уже зовсім по-весняному, голосно й заливисто (Ільч., Звич. хлопець, 1947, 61).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 117.