ГОЛУБ’Я́ТНИК, а, ч.
1. Те саме, що голубово́д. Голуб’ятники оглядали голубеня, вихали на руці, щоб воно показало корпус (Збірник про Кроп., 1955, 32); Завзятий голуб’ятник, він міг годинами гасати з малечею по селу за голубами (Гончар, Таврія.., 1957, 11).
2. Ловчий хижий птах (яструб, сокіл і т. ін.), якого випускають на голубів. Раптом з-за чагарника виринув яструб-голуб’ятник (Коп., Як вони.., 1961, 139).
3. розм. Те саме, що голубни́к. Господар, худий, астматичний пенсіонер, стояв на щаблях пофарбованої в зелене драбинки, чистив голуб’ятник (Мушк., День.., 1967, 143).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 120.