ГОЛУБИ́Й, а́, е́. Який має забарвлення одного з основних кольорів спектра — середнього між зеленим і синім; кольору ясного неба; світло-синій, блакитний. Я був закоханий у Ленського: і в його томні, задумливі, великі голубі очі, і в його ходу, і в його пластику (Мов життя в мист., 1955, 41); Даль ясна і в голубому небі спокій (Сос., II, 1958, 416).
◊ Голуба́ кров, заст. — про дворянське, аристократичне походження кого-небудь. У кращій іспанській драмі XVII століття зустрічаємось з іншим розумінням не стільки принципу честі, скільки його застосування.. у зіткненні ідей селянської честі з честю «голубої» крові (Вітч., 5, 1956, 158).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 118.