ГОЛУБНИ́К, а́, ч. Приміщення для голубів. Тхір часто звик Ходить на голубник (Бор., Тв., 1957, 163); Біля голубника хтось із хлопців возився з голубами (Головко, І, 1957, 190).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 119.