ГОЛУБОВО́Д, а, ч. Той, хто розводить, тримає голубів; голубар. Він [О. Вишня] боровся за те.., щоб усе більшало голубоводів (Рад. Укр.,28.1 1958, 3); // Фахівець з голубівництва. В комуну приїхав інструктор-голубовод (Донч., І, 1956, 54).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 119.