ГОЛУБО́К, бка́, ч., розм. Зменш.-пестл. до го́луб 1. Наслухавсь Голубок Шпакової дурниці, Аж крильця трусяться летіти до жар-птиці (Гл., Вибр., 1957, 114); Чубчик, сивий голубок, Живе на голуб’ятні (Мур., Піонер. слово, 1951, 105); * У порівн. Мовить баба у кутку, — Я щедруха, я гладуха; В мене донечка красуха; Кучерявенький синок, Як той сизий голубок (Гл., Вибр., 1957, 287).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 119.