ГОЛУБЦІ́, і́в, мн. (одн. голубе́ць, бця́, ч.),кул. Страва з м’ясного або іншого фаршу, тушкованого в капустяних листках. Обідали у Княжевичів.. Обід: борщ з кашею, голубці, курчата й солодке (Коцюб., III, 1956,153); Галя сиділа на руках у Ганни й тримала.. величезного голубця, з якого потроху крапало їй на платтячко сало, потім висипалося помалу варене пшоно й залишився порожній капустяний лист (Ю. Янов., II, 1958, 383).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 119.