ГОЛЧА́СТИЙ, а, е.
1. Який має вигляд голки (у 1 знач.). Голчасті верховіття тихого бору всі одразу заіскрились синім пилом (Вас., І, 1959, 187).
2. Вкритий голками; з голками. Ворушаться морські зірки, причаївся голчастий їжак під велетенськими водоростями (Ів., Вел. очі, 1956, 64).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 120.