ГОЛІ́СІНЬКИЙ, а, е. Зовсім голий. Тим часом синя хвиля Ганнусю виносить. Голісінька, стрепенеться, Сяде на пісочку… (Шевч., 1, 1951, 168); Он яка зима у великому місті. Снігу тільки й усього, що в скверах та на дахах будинків, а тротуари голісінькі, мов тік (Вільде, На порозі, 1955, 196); Голова голісінька, як долоня (Кв.-Осн., II, 1956, 211).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 108.